Бюджет-2018: что изменилось и чего ждать украинцам, – экономист

Новое Время 1

Цьогорічний бюджетний процес – не виняток, і таке враження, що бюджетна «картина» все ще не достатньо барвиста, попри велику кількість змін.

У прагненні додати барв вони, на жаль, сконцентрувалися не на тому, як знизити бюджетний дефіцит чи державний борг, або як зробити економіку вільнішою, а на тому, де ж знайти додаткові доходи, щоб профінансувати додаткові видатки бюджету. При цьому деякі видатки у бюджеті є, скоріше, «забаганками» депутатів, а не частиною якісно розроблених цільових бюджетних програм із змістовними показниками важливого для громадян результату.

Президент теж вирішив додати барв, виступивши з ініціативою про збільшення мінімальної заробітної плати, правда, запропонувавши це зробити трохи пізніше, ближче до початку наступного виборчого циклу. Цікаво, що дискусії про бюджетні зміни на наступний рік відбуваються саме в той час, коли за чинним законодавством закон про бюджет на наступний рік мав би бути прийнятий (за Бюджетни кодексом до 1 грудня). Виходить, що коли уряд подає проект бюджету в парламент вчасно, а парламент розглядає його в першому читанні теж вчасно – і ця вчасність є приводом для гордості, далі вчасність втрачає свій сакральний сенс і пріоритетом стає, власне, прийняти бюджет до кінця року.

У прагненні додати барв, на жаль, сконцентрувалися не на тому, як знизити бюджетний дефіцит чи державний борг

Такий порядок речей погано узгоджується з прагненням запровадити якісніше планування в бюджетній сфері, яке б допомагало вирішувати стратегічні завдання. Як і до бюджетної процедури, вочевидь, і до середньострокового бюджетного планування (СБП) підійшли формально, тобто на папері. Хоча ще влітку здавалося, що запуск СБП позитивно вплине на бюджетний процес і допоможе зменшити кількість бюджетних змін між першим і другим читанням у парламенті. Бюджет, звичайно, потужний політичний інструмент і це цілком нормально, що депутати намагаються вносити зміни до урядового проекту. Втім, громадськість зацікавлена в тому, щоб це відбувалося у більш прозорий спосіб і щоб було достатньо часу для аналізу та обговорення депутатських ініціатив.

Ще одна вада українського бюджетного процесу – це зміни податкового законодавства під бюджет (а не за шість місяців до початку року, як того вимагає чинне законодавство), які не дозволяють бізнесу нормально планувати свою діяльність. Щороку бюджет планується на основі припущення, що зміни до законодавства парламент прийме саме в тому вигляді, як їх подав уряд. Якщо цього не трапляється, доводиться перераховувати бюджетні показники, а часом на якісний перерахунок бракує часу. І буває так, що виникають невідповідності між наявним бюджетним ресурсом та видатками (а видаткових «забаганок», зазвичай, більше), і тоді хаотично шукають можливості збільшити доходи.

У проекті бюджету 2018 року між першим і другим читанням знайшлися додатково 36 млрд. грн доходів. За рахунок чого? Основні зміни за рахунок перегляду прогнозу інфляцію і бік збільшення (з 7% до 9% на 2018 рік, що в принципі є більш реалістичним показником з огляду на поточні тенденції), більш оптимістичних очікувань від податку на прибуток підприємств та прибутковості державних підприємств, ще більшого трансферту від НБУ, а також від «спецконфіскату», який, за великим рахунком, мав би бути одним з джерел фінансування дефіциту, а не дохідною статтею. Якщо ж, наприклад, надходження від «спецконфіскату» та від продажу 4G ліцензій, які не є постійними по суті, врахувати не в доходи, а у джерела фінансування дефіциту (як би то було по методології МВФ) – то бюджетний дефіцит буде вже не 2,5% ВВП, а 2,8% ВВП. Чи всі ці зміни реалістичні? Важко сказати навскидку, а в більшості випадків аргументів на користь цих змін не надано. Видатки зросли на 40 млрд. грн, в основному додаткові видатки розподілили для субвенцій місцевим бюджетам (для реалізації медичної та освітньої реформ), соціальне забезпечення (в т.ч. субсидії ЖКГ), економічну діяльність, а також за напрямком оборона та громадський порядок.

З позитивних змін до другого читання, це зменшення нормативу відрахувань до державного бюджету для місцевих (так званої «реверсної дотації») з 80% до 50%, оскільки початково запропонований норматив викликав певне занепокоєння, що процес децентралізації загальмовується. Вочевидь, уряд запропонував цю ініціативу без достатньої аргументації та обговорення з громадськістю на місцях.

Проблема ж державного боргу, таке враження, що взагалі не стоїть на порядку денному депутатів, але ж вже у 2019 році нам доведеться розраховуватись із кредиторами і платити дуже значні суми. Тому нам так важливо продовження співпраці із МВФ. МВФ вимагає двох основних речей: щоб дефіцит не перевищував узгоджений програмою показник (на разі це 2,5% ВВП). Для цього не просто потрібно, щоб у законі про бюджет фігурувала саме така цифра дефіциту, а щоб і доходи, і видатки бюджету були реалістичними і обгрунтованими. І з одним, і з іншим іще можуть виникнути питання.

Втім, аналізуючи проект бюджету зараз, варто розуміти, що фінальна версія в день голосування в парламенті він може виглядати інакше. Хоча, скоріш за все, загальні показники доходів, видатків та дефіциту все ж не зазнають значних змін. Тож чекаємо результатів засідання в бюджетному Комітеті та фінальних документів, щоб зробити висновки.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени