Зеленое лобби: какие политики зарабатывают на "зеленом" тарифе

Украинская правда 1

У Верховній Раді сформувалася потужна група "зелених" лобістів. Йдеться як про прихильників альтернативної енергетики, так і про власників бізнесу, які вклали чималий кошт у галузь.

Підґрунтям для розвитку ринку альтернативної енергетики та формування групи лобістів, як відомо, був і залишається так званий "зелений" тариф.

Громадський рух ЧЕСНО підрахував, що відповідний тариф отримує 12 фірм п’яти нардепів чи членів їх родин, 10 фірм восьми (екс-) помічників шести нардепів, 4 фірми трьох помічників екс-нардепів, з яких два чинні міністри і один голова Луганської ОВЦА.

За урядовим планом до 2020 року частка відновлювальної енергетики в Україні повинна становити 11%, до 2035 — 25%. Зараз частка становить лише 1,2% — на 1 січня 2017 року.

До 2030 для стимулювання будівництва відповідних потужностей діятиме так званий "зелений" тариф. За відповідним тарифом оптовий ринок закуповує електроенергію у бізнесу та побутових споживачів, вироблену на альтернативних джерелах. Така енергія коштує в рази більше, ніж вироблена на традиційних атомних або теплових електростанціях.

На сайті НКРЕКП можна подивитися актуальні тарифи та перелік підприємств альтернативної енергетики, які ними користуються. Останні зміни відбулися 29 вересня 2017 року.

Якою же є частка "політичних" компаній в тому переліку "щасливчиків", які отримують "зелений" тариф?

Окрім вже звичного імені олігарха Ріната Ахметова, який заробляє на вітряних і сонячних станціях, у списку виявилися компанії нардепів та їх помічників.

Хто з народних депутатів отримує "зелений" тариф

"Зелений" тариф наразі отримує 220 компаній — за даними на 29 вересня 2017 року. Серед них 12 фірм п'яти народних депутатів або їх близьких родичів.

Народні депутати або їх родичі, які є бенефіціарами юросіб, що мають "зелений" тариф

НАТИСНІТЬ НА МАЛЮНОК, ЩОБ ПОДИВИТИСЯ ЗВ'ЯЗКИ В ІНТЕРАКТИВНІЙ ГРАФІЦІ

Бізнеc-партнером Юлії Льовочкіної, Катерини Чижмарь та дружини нардепа Юрія Чижмаря є бізнесмен Ігор Тинний. Фірми Степана Івахіва пов'язані з дітьми покійного нардепа Ігоря Єремеєва, а також партнером по групі "Континіум" Сергієм Лагуром. Депутата БПП Анатолій Матвієнко має зв’язок з Романом і Вадимом Гриб. Вадим Гриб був був заступником голови Матвієнка 2005 році в уряді АР Крим. Павло Дубневич є сином нардепа Богдана Дубневича.

Хто з помічників народних депутатів отримує "зелений" тариф

Вісім (екс-) помічників шести нардепів володіють (директори або бенефіціари) 10-тьма фірмами, що мають "зелений" тариф.

Колишні помічники нардепів, які є бенефіціарами юросіб, що мають "зелений" тариф

НАТИСНІТЬ НА МАЛЮНОК, ЩОБ ПОДИВИТИСЯ ЗВ'ЯЗКИ В ІНТЕРАКТИВНІЙ ГРАФІЦІ

Заступник Голови Комітету ПЕК Олександр Домбровський має такі зв’язки із "зеленими" підприємствами: три помічники — п'ять фірм.

Три екс-нардепи, а нині два міністри, і голова Луганської обласної ЦВА, мають трьох помічників, які є бенефіціарами або директорами 4 фірм на "зеленому" тарифі.

Екс-нардепи і міністри, які є бенефіціарами юросіб, що мають "зелений" тариф

НАТИСНІТЬ НА МАЛЮНОК, ЩОБ ПОДИВИТИСЯ ЗВ'ЯЗКИ В ІНТЕРАКТИВНІЙ ГРАФІЦІ

Протеже Ігоря Тинного

Згадуваний в інфографіці Ігор Тинний у 2015 році посідав друге місці серед інвесторів у малі ГЕС. Тиннний — київський бізнесмен, який відомий як власник кількох столичних ресторанів.

Також відомий як власник енергетичного холдингу "Гідроенергоінвест-Акванова". До холдингу входять компанії, що володіють сонячною електростанцією, встановленою потужністю 3 МВт в Закарпатській області та 20 мікро-ГЕС загальною потужністю 20,330 МВт в різних регіонах України. В даний час реалізується ще 9 проектів будівництва малих гідроелектростанцій загальною потужністю 3,214 МВт.

Також Тинного часто називають партнером Івана Фурсіна, колишнього співвласника "Росукренерго" та партнера Юлії Льовочкіної по банку "Кліринговий дім". Зокрема, з Фурсіним він був співзасновником "Першої взуттєвої фабрики "Київ". У 2014 році він був головою Наглядової ради ПАТ "Закарпаттяобленерго" і акціонером ПАТ через посередництво ТОВ "Енергетична Україна ТВ", де зараз бенефіціаром є Юлія Льовочкіна.

Крім цього, з тестем Олександра ТурчиноваВолодимиром Белибою Тинний володіє ТОВ "Рест Ком 36", якому, зокрема, належить ресторан"Монтекі і Капулеті" на Печерську в Києві.

Ігор Тинний є також співвласником ТОВ "Акванова Девелопмент" (МГЕС) і ТОВ "Акванова Гідроресурс"(СЕС), де його партнеркою, зокрема, значиться Катерина Чижмарь, дружина нардепа Юрія Чижмаря з Радикальної партії.

Серед своїй помічників нардеп Юрій Чижмарь зібрав значну частину екс-помічників Владислава Каськіва — Тараса Іпполітова, Михайло Мондич і Богдана Киніва. Кинів, до речі, є лобістом побудови на Закарпатті МГЕС.

Радник президента

Олександр Домбровський з БПП на момент обрання був науковим співробітником Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. З 2014 року він також є радником з енергетичних питань президента Петра Порошенка.

У 2012 році Домбровський був керівником енергоефективних проектів у холдингу "Миронівський хлібопродукт" Юрія Косюка. А на дніпропетровській фабриці МХП — на базі фірми "Оріль-Лідер" — під його керівництвом встановлювали біогазову станцію, яка працює на курячому посліду і відходах. Станція почала працювати на повну потужність у 2015 році.

МХП сьогодні виробляє 70% біогазу в країні. У березні також стало відомо, що МХП готується будувати другу біогазову станцію. За інформацією "Оріль" торік вони виробили 20 млн куб м біогазу, що у перерахунку значить опалення 15 000 квартир.

ПрАТ "Оріль-Лідер" (1-2 черги біогазової енергостанції на Дніпропетровщині) теж має "зелений" тариф.

Три (екс-) помічники Домбровського — Володимир Житник, Олександр Нікіторович, Володимир Підлісний — мають 5 фірм із "зеленим" тарифом.

Виробник місцевої складової

Мажоритарник з Донеччини Максим Єфімов, який входить до Комітету з питань промислової політики та підприємництва, заробляє на місцевій складовій.

Раніше "зелений" тариф можна було отримати тільки за умови, якщо підприємство використовує так звану місцеву складову, тобто компанія повинна була мати обладнання вітчизняного виробництва.

Це створювало монополію на ринку: у 2011 році собі це могли дозволити лише колишній урядовець часів Януковича і екс-власник "сонячної" імперії Сергій Клюєв і Рінат Ахметов. Після анулювання "клюєвського" закону у 2015 році наявність місцевої складової стала "бонусом". Такі підприємства отримують надбавку до "зеленого" тарифу.

Фірми Єфімова виграли тендери на суму 499,20 млн грн. Найбільше ПАТ "Старокраматорський машинобудівний завод"— 342,60 млн грн — на запчастинах для підприємств ДТЕК Ахметова. Його фірма, ТОВ "Фурлендер Віндтехнолоджи" , так само є постачальниками української складової, за яку можна отримати надбавку для "зеленого" тарифу.

Єфімов задекларував 25 іноземних компаній: п’ять з Німеччини, 14 з Кіпру, 1 Швейцарія, 5 Британські Віргінські острови.

"Зелене" лобі Комітету і білі плями у сфері ВДЕ

У лютому 2017 року в Раді була створене міжфракційне об’єднання "Зелена енергія змін". Його співголовою став прихильник відновлювальної енергетики Олексій Рябчин, #9 Батьківщини.

МФО об’єднало низку і лоббістів, і прихильників. В об’єднання увійшло 22 нардепи.

Це Борислав Береза, Ольга Бєлькова, Вікторія Войцицька, Ірина Геращенко, Ганна Гопко, Юрій Дерев'янко, Остап Єднак, Максим Єфімов, Вадим Івченко, Наталія Кацер-Бучковська, Олександр Лівік, Ігор Луценко, Ярослав Маркевич, Іван Мірошниченко, Павло Пинзеник, Лев Підлесецький, Вікторія Пташник, Віктор Романюк, Олексій Рябчин, Сергій Тарута, Юрій Чижмарь та Альона Шкрум.

За словами Олексія Рябчина, зеленою енергетикою він почав цікавитися ще під час навчання у Великобританії писав диплом з практики місцевої складової в зеленому тарифі.

"Я до парламента працював сім років в підприємстві, яке впроваджувало енергозберігаючі технології у промисловості та ЖКГ, писав кандидатську дисертацію на тематику, пов’язану з зеленим розвитком та навчався в Великобританії на дотичній до попереднього досвіду спеціальності", — розповів ЧЕСНО нардеп.

Рябчин свого часу працював у корпорації "ПромЕкономСервіс".

Наталія Кацер-Бучковська з "Народного фронту" на момент обрання була директором ТОВ "Кей Сі Джі Інвестмент Консалтинг" (сфера права, припинено з липня 2016 року), де займалася питаннями інвестицій у зелену енергетику — у час коли діяв "клюєвський" закон про місцеву складову.

"Саме тому, розуміючи усі складнощі, які перешкоджали малому бізнесу, я почала працювати в сфері бізнес консалтингу та намагалася максимально ефективно допомогти їм розвивати свій бізнес. Зокрема, я надавала юридичні консультації, консультації щодо корпоративного управління, залучення інвестицій та можливостей імплементації нових та інноваційних технологій для розвитку бізнеса, що відкривало додаткові можливості для розвитку бізнеса", — пояснює Кацер-Бучковська.

Миколаївський мажоритарник Олександр Лівік з БПП, на момент обрання був заступником Голови правління ПАТ "Зелений Гай". Свого часу Лівік встиг побувати депутатом Миколаївської облради від Партії регіонів.

В інтерв’ю від січня 2013 року Олександр Лівік говорив, що підприємство зацікавлене у

"здешевленню енергетичної складової у вартості кінцевої продукції." Зокрема, за словами нардепа, планувалося перейти на природній газ власного виробництва. Також Лівік розповідав про плани на альтернативну енергетику.

Пізніше 2013 року з’явилася інформацію про появу в майбутньому біоелектростанції ВАТ "Зелений гай".

Зелений тариф vs система аукціонів

Наразі експертне середовище поділилося на два табори — одні підтримують перехід на систему аукціонів, що має потенційне здешевшити прайс, інші - залишити стимулювання за зеленим тарифом.

Експерт Андрій Герус, екс-член НКРЕКП, говорить, що зараз в Україні необґрунтовано дорогий "зелений" тариф порівняно з іншими країнами.

"Зараз сонячні тарифи на рівні 0,15 євро за кВт-г, у Німеччині 0,08. В США 0,06 долара. Тариф на вітер у нас 0,102. В Європі 0,05 євро. При чому при Клюєві сонячний тариф в Украіні був 0,47 євро і у Німеччині був 0,47 євро.

Набагато кращою моделлю ринку "зеленої" енергетики був би перехід на систему аукціонів. Тариф отримує той, хто погоджується на найнижчу пропозицію. Така система працює в Німеччині і Польщі, тому в них набагато нижчі тарифи. Відтак, можна говорити про регульований ринок. Від цього в кінцевому результаті страждає споживач", пояснює експерт.

Натомість Голова правління "Біоенергетичної асоціації України" Георгій Гелетуха, каже, що аукціони в Україні можуть бути запроваджені виключно в сонячній і вітровій генерації і для потужностей електростанцій понад 40 МВт.

Що світового досвіду, експерт зазначає, що система зелених тарифів домінує над аукціонами. За його словами, для переходу на систему аукціонів мають скластися певні передумови. Зокрема, це 1) здешевшення обладнання, 2) надлишкова пропозиція на ринку, 3) доля ВДЕ на ринку понад 20%.

"Країни стали запроваджувати аукціони після 15-20 років функціювання системи зелених тарифів. Наприклад, в Німеччині аукціони запровадили тільки з 2017 після функціювання зелених тарифів з 1991 по 2014, і зелених премій з 2014 по 2017", — пояснює Гелетуха.

"Наприклад, в Данії він (аукціони) застосовується тільки для офшорних вітроелектростанцій", — додає експерт.

Щодо біоенергетики (зелений тариф для біогазових проектів діє з 2013 року, — ЕП), то, за словами Гелетухи темпи інвестицій в цьому секторі повільні. "Після запровадження аукціонів вони ще знизяться, чи взагалі зупиняться", — пояснює він.

Директор IMPOWER Юрій Кобрушко вважає перехід на аукціони правильним напрямком руху, але з декількома "але". Зокрема, у цьому секторі немає напрацювань.

"Аукціони - це гарний крок вперед, що може забезпечити оптимізацію зелених тарифів, але це — не панацея. Аукціони гарні, коли ринок прозорий і є інтерес багатьох інвесторів….Треба, щоб держава (або хтось за її дорученням) розробив якусь чітку структуру проектів, щоб було зрозуміло — ось земля, осі підключення до мереж, називай свій зелений тариф, якщо він буде оптимальний — будуй", — говорить експерт.

Щодо ціни на зелений тариф, то експерт пояснив, що у світі є тенденція на зниження вартості будівництва і розвиток технологій.

"За останні 5 років ціна будівництва СЕС знизилась в 4-5 раз, ВЕС — десь в 1.3-1.5 рази", — наводить приклад Кобрушко.

Але, за його словами, вартість капіталу в Європі нижча, ніж в Україні: інвестори очікують більше % річних на вкладені кошти, враховуючи ризики країни.

"Це пояснює, чому "зелений тариф" знижується всюди, але також те, чому він вищий в Україні", - підсумовує Кобрушко.

Нардеп Олексій Рябчин каже, що "зелений" тариф був умовою від іноземних донорів для захисту інвестицій.

"...Зелений тариф на самому початку допомагає розвивати цей сектор. Аукціон — це коли в тебе ринок вже більш розгалуджений. Я вважаю, що перехід на аукціон - це може стати майбутньою моделлю розвитку зеленої енергетики", — підсумовує політик.

На думку народної депутатки Вікторії Войціцької приваблививе тарифоутворення стимулює інвестиції в "зелену" енергетику, але також зазначає, що це створює декілька проблем. Це валютні ризики і непрозорий ринок з високими тарифами.

"Перша - полягає в створенні небезпечного прецеденту, коли тариф встановлюється в євро тоді, коли вся економіка країни деномінована в гривні. Суть небезпеки в тому, що держава фактично взяла на себе відповідальність покривати валютні ризики девальвації гривні, які будуть переноситись на кінцевого споживача через збільшення вартості електроенергії.

Другою проблемою є те, що замість запуску прозорої системи визначення тарифу через відкриті аукціони, тарифи були зафіксовані на рівні, який є неспівставний з аналогами в Європі. Тому, наша держава має врахувати досвід сусідів та імплементувати такі механізми ціноутворення на ринку ВДЕ, які б базувались на принципах прозорості та відкритої конкуренції", — пояснює вона.

Наталія Кацер-Бучковська пояснює, що треба розуміти, що для "інвесторів пріоритетнішими є стабільність і прогнозованість політики держави". А цього, за її словами, не буде у разі зміни умов ведення бізнесу у сферу ВДЕ.

"...Саме тому, ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії" в більшій мірі була демонстрацією світовій спільноті своєї готовності рухатися в напрямку прогресивного світу та створювати вигідну та зрозумілу атмосферу для інвесторів", — підсумовує вона.

Оксана Ставнійчук, ЧЕСНО, для ЕП

Цей текст — одинадцятий аналітичний матеріал Громадського руху ЧЕСНО щодо роботи нардепів у Комітетах Верховної Ради. Цикл матеріалів входить до спецпроекту "Політична пам'ять" Громадського руху ЧЕСНО — онлайн-хабу для українських виборців з інформацією про партії та політиків, які йшли на вибори до Верховної та місцевих рад України.