Ігор Бондар-Терещенко

Форум видавців-2021 – 12 книг, які варто вибрати

У розмаїтті книжок і авторів, які зазвичай представлені на цьогорічному Форумі видавців у Львові, можна справді загубитися, тож навігатор наразі просто необхідний. Тим паче, що новинки вийшли у різних жанрах і стилях – від психологічного трилера, фентезі та детектива до культурологічної есеїстики і геополітичних порад.

Жузе Сарамаґу. Смерть бере відпустку. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2021

Будучи створений в оригінальній стилістичній манері, цей роман, автор якого свого часу отримав Нобелівську премію, читається на одному подиху. За сюжетом, у країні, що залишилася неназваною, відбувається щось небачене від новоріччя. Смерть вирішує перервати свою невтомну працю - і люди просто перестають вмирати. Раптове безсмертя — це щастя чи кара Божа? Як довго це триватиме? І що в цій ситуації мусить робити суспільство: похоронні контори, система охорони здоров’я, старечі будинки, злочинний світ, церква, уряд і монарх? У будь-якому разі, поки що доля жителів цієї країни - жити вічно. І поки духовенство проповідує, а філософи філософствують, ейфорія населення змінюється відчаєм, всі заходяться вишукувати способи покінчити з таким нестерпним становищем. Саме після цього починається друга частина роману, перекладений Сергієм Вакуленком – про кохання, коли Смерть, яка змінила правила, прагне стати коханою жінкою. І все через одну-єдину людину, п’ятдесятирічного музиканта, який відмовляється цим правилам підкоритися... «Смерть переглядає формуляр і знаходить у ньому тільки раніше вже бачене, тобто біографію музики, який уже понад тиждень тому мав би померти, та попри це й далі собі живе-поживає у своєму скромному помешканні митця, зі своїм чорним псом, що лягає паням на коліна, з фортеп’яном і віолончеллю, зі своєю нічною спрагою та смугастою піжамою».

Сергій Соколов. Дрімкотіння для Поліни. - К.: Саміт-книга, 2021

Радощі зростання і ліричні подробиці щоденного життя – це саме той феномен щастя, який ми майже ніколи не помічаємо, і про який нам нагадує автор збірки. Тож хай там як, але уміння запримітити у буденному житті дитини цілий казковий всесвіт, надихаючись поетикою дрібних (і важливих!) речей, а насамперед, як вказано у вихідних даних книжки – живою музою автора: дівчинкою Поліною, для якої й створено це справжнє диво – здатен, погодьмося, не кожний. Тож часом щирі почуття, буденні радощі, радісні очікування – це те, що найбільше важить у житті, надаючи йому сенс. І зрозуміло, що таке можливо лише за спілкування зі щирою і відкритою душею, тобто з дитиною, чиї відчуття відверті, а увага до вас – непідробна. Тож що може бути краще за чисту емоцію дитини? Вона вперше сіла, поповзла або радіє, коли прийшов дідусь чи бабуся. Ці моменти в житті кожного малюка можна прирівняти до історичних подій планетарного масштабу. Власне, ця ілюстрована збірка віршів — це й є спроба збагнути, відчути та описати емоції дитини, переживаючи і спостерігаючи за неповторними моментами її життя. «Це вірші очима моєї доньки Поліни, - зауважує автор, - якими вона нагородила мене і надихнула записати на папері. Чиста любов до світу і радість через зміни самого себе — це квінтесенція віршів нашого з вами дитинства. Читайте вірші разом з малюками і знову ловіть відчуття радості й щастя». Що ж до віршиків, то вони у цій книжці – і веселі, і кумедні, і навіть філософські. «Хто там грає на гітарі? / Хто співає там у парі? / Хто танцює гопака / Із завзяттям гусака? / То мій тато гучно грає / Краще навіть й не буває. / Я до нього поверну / Тричі кашу проковтну / Три акорди – й кашу з’їм / З задоволенням моїм. / Щоб поїсти, грати слід. / То концерт, а не обід».

Ярослава Литвин. Не мій дім. – Х.: Фабула, 2021

Колись давно журнал «Українські проблеми» вперше видрукував перекладну роботу знакового західного філософа Гастона Башляра про поетику простору. Зокрема про дім. Звісно, у ті часи раннього державотворення мало хто з читачів звернув увагу на те, що мова не про фізичну, а метафізичну, ба навіть символічну форму нашого «одомашнення» у чужому загалом світі. З такою самою давньою «українською» проблемою стикається сучасна героїня цього роману, але вже сьогодні, коли всесвітня пандемія змусили усіх по-іншому поглянути на проблему власного притулку: дому, оселі та прихистку. Зокрема талановита дизайнерка Сюзанна Карпенко у цьому романі, пізнавши у своїй кар’єрі одну невдачу за другою і навіть попрацювавши прибиральницею в Данії, нарешті зупиняється у своєму внутрішньому занепаді, зустрівши і людину, і ідею. «Мало кому спало б на думку,- згадує вона, що в мене - такої добродушної та потішної, з ямочками на щоках та вогненною копицею волосся - глибоко в душі все рипить, змерзле, присипане снігом і почеркане інеєм». Героїня опановує, здається, і себе, і час, і місце, роблячи зі звичайної квартири в Києві високотехнологічну цяцьку-машину, яка починає жити своїм життям. Висмоктували життєві сили, живитися енергією господарів, стаючи домом-монстром. Звісно, при цьому футуристичні радощі заспокоєної «домогосподарки» та її чоловіка Петра заступають вже цілком реальні психологічні проблеми, коли героїні доводиться повернутися назад, щоби віднайти себе справжню, тобто скласти себе докупи. Адже, крім холодного технічного начиння в її домі з’являється хтось третій — робот на ім’я Кейт. І все перевертається з ніг на голову.

Аліна Воловичева. Листопадова жінка. – К.: Фенікс, 2021

Ця історія – шлях, який проходить героїня від дівчинки, яка слухає усіх навколо, до жінки, яка вміє чути саму себе. По суті, роман про зростання, дорослішання героїні, що римується із фокусною темою цьогорічного Форуму видавці «Гра в дорослішання: як ми зростаємо незалежними». За сюжетом, головна героїня, Настя Василенко, переїхала до Києва у 2014 році разом із своїм хлопцем Антоном через російську агресію. Через три роки вони все ще разом, він має роботу, вона пише дисертацію і життя начебто налагоджене і стабільне, але одна несподівана мандрівка змінює усе. Інакше кажучи, як попереджає нас на самому початку письменниця і перекладачка Яна Сотнік, це «Історія, героїня якої виходить до читача без броні, хоч і звикла боронитися все своє життя - від болю, від страхів, від власних комплексів, від нерозуміння, від нелюбові, втім і від любові теж». І хоча стосунки у новому житті героїні, звісно, складні, а ситуації багатопланові, утім, поведінка деяких героїв часто не витримує жодної критики. Попри те, що усе це так само «життя», проблем якого не уникнути. «Знову стало холодно. – Ні, ну чого ти одразу. Як я поїду, а ти? Ти ж без мене не впораєшся. Стосунки на відстані? Ти справді в це віриш? Я з сумом дивилася на нього. Паніка відступила, але відчуття безпорадності перед катастрофою нікуди не ділося. – А чому ні? Будемо листуватися, їздити в гості, – він був непробивний. – Рік, Насте. Мене не буде рік. Скільки разів я до тебе зможу приїхати? Де ти житимеш увесь цей час і як? Ми навіть не жонаті. Нащо нам тримати одне одного? Я не розумію. Я сіла на ліжко. Не відчувала жодних сил на те, щоб приймати нові виклики, але вони не запитували мене, готова я чи ні.»

Павло Матюша. Коло з крапкою. – К.: Фенікс, 2021

Автор циклу новел, зібраних у цій книжці, пропонує спершу зануритися у міжнародний політичний детектив шпигунського типу, а потім продовжити спуск на глибину життєвих стосунків, які панували у недалеких двотисячних. Крім іронічного тону, на який заслуговують наші можновладці, у збірці чимало серйозної аналітики художнього характеру та прогнозів на майбутнє. Чи справдилися вони – вирахувати легко, адже писалася збірка 2008 року. «Я – молодий держслужбовець, якого, немов мокрим рядном, накрило від усвідомлення місця, в якому я перебував, - згадує автор ті часи. - Патріотичне піднесення після Помаранчевої революції почало спадати. Ще ніхто не здогадувався про дуже близьке захоплення влади тим, хто програв у третьому турі, і про майбутню Революцію гідності. Я працював у Верховній Раді та був свідком подій, які для більшості людей залишалися невидимими за важкими темними кулісами. Мені хотілося ділитися цим досвідом, адже найгірші штампи виявилися правдою. Всім нам прагнулося іншого розвитку подій для нашої країни – без кумівства та корупції. Розвитку, заснованого на відкритості й чесній ініціативі. Бажання бути почутим і бетонне мовчання у відповідь від видавців, яким надсилав рукопис, майже змусили мене зійти з літературної стежки. Якоїсь миті мені навіть здалося, що в цій сфері все працювало за схожими принципами, як у Верховній Раді. Відтоді змінилася країна, змінився я сам, але деякі речі не міняються. Якщо розмовляти з вітром – вітер не заговорить у відповідь. Але шукайте – і знайдете, стукайте – і вам відчинять. Коли я написав чотири новели про ту дійсність, яка існувала тоді довкола мене, а також, вочевидь, у мені самому, я не знав, що позитивну відповідь отримаю аж через 12 років».

Тетяна Белімова. Винуваті люди. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2021

Дія у цьому пригодницько-історичному романі відбувається між 1890 та 1914 роками – в епоху світових звершень і відкриттів. Але як тоді жилося в Україні? У будь-якому разі, справжнього кохання, глибоких почуттів і фаталізму не бракувало за будь-яких часів, тож історія головних героїв роману далеко не виняток. Наприклад, хтось міг би позаздрити Марусі, яка стала дружиною поміщика Ясенського Житиме тепер у розкоші! Хай і з нелюбом. Утім, час мине, і не згадає про того свого Василя. Однак життя повернеться інакше. Маруся лишиться вдовою, а Василь стане цирковим артистом. Він зійдеться з жінкою, якої ніколи не покохає, але й не покине. «Василь повернувся з Білої Церкви ще більш відчуженим. Тепер уже не лише Машка не розуміла, що з ним відбувається, він і сам не знав, що з ним таке. Спогади прийшли, як весняний паводок, залили серце гарячою кров’ю. Куди він не йшов, що не робив, Маруся стояла перед очима. Чужа, відсторонена, у чорному, але, попри те, красива й жадана. Приходила в сни юною дівчиною, якою запам’яталася ще зі щасливого часу, коли були живі батьки і світ здавався створеним для щастя. Василь прокидався, виходив надвір, придивлявся до місяця, прислухався до себе. Поки жив у великому місті, не було часу побути із собою наодинці. Усе кудись поспішав, біг у цирк, вертався додому, їв, спав, сварився з дружиною, знову кудись біг, а виходило, що весь час нісся галопом по колу, ніби на цирковій арені». Але й Маруся чекатиме на Василя все життя. Їх осудять люди, власна совість винесе їм вирок. Зустріч із Василевою дружиною буде останньою краплею для Марусі. Вона втече, присягнувши, що тепер уже назавжди. Але правда, що наздожене її, змусить повернутися. Та чи востаннє?..

Дмитрий Долматов. Земля Пустого Небосвода. – К.: Саммит-книга, 2021

Між Торговим Альянсом - аристократичною республікою-корпорацією - і могутньою імперією Королівства Західного Світу у цьому епічному романі триває нещадна боротьба за вплив над зануреним в анархію величезним островом. В хід пущено всі засоби - від вбивства всенародно улюбленої жриці в самому серці столиці Альянсу до розпалювання війни за незалежність в землях Королівства. Принижений поразкою противник Дайгенбора, Шардаларскій майорат, для відновлення колишньої могутності відкриває двері у Світ Небесного Трону ворожим чужинцям-ксенам. Тим часом Церкву роздирають внутрішні протиріччя, боротьба за владу між різними ієрархами, корупція, особисті чвари - і все це на тлі прагнення примарха-імператора Західного Світу приборкати незалежний досі Ордос. Єресь злобного Бога-Леопарда, начебто остаточно притлумлена чверть століття тому, глибоко закорінилася у Західному Світі... І не тільки там. Простори Архіпелагу борознить могутній князь океану, який бажає повернути побратимів-мореманів до віри у Штормлордів - давніх войовничих і кровожерливих богів. Мало-помалу просочуються до Світу Небесного Трону ксени зі Сходу, несучи упереміш з шовками і прянощами заразу єретичної секти. І хто знає, що привезе зі своєї експедиції до знову відкритого материка ескадра Альянсу?.. Тим часом удільні князі Архіпелагу, розташованого на торгівельних маршрутах між Північчю, Заходом і Півднем, запобігають перед могутніми континентальними державами і зводять свої порахунки за спиною у Церкви. Могутнє північне герцогство Дайгенбор після вдалої реконкісти двох своїх колишніх провінцій готується до подальшого розширення - як шляхом дипломатії, так і через нові завоювання.

Михаїл Гранд. Колір гемоглобіну. Книга 1: Наслання. – К.: Фенікс, 2021

Головна героїня цієї моторошної історії мешкає на околиці Дрогобича. Щоб повернутися додому із центра міста, вона має йти однією з головних вулиць, а потім перетнути міст, що дугою здіймався над залізничними коліями. На початку оповіді вона ще не сама, з нею коханий, тож можна нічого не боятися. Але трилери для того й пишуться, щоб спершу приспати увагу, а по тому розбурхати нашу уяву, змусивши до останньої сторінки перебувати у психологічній напрузі. Тож після жахливого й фатального випадку на мосту, який стався на початку цієї історії, життя героїні змінилося. Адже чи можна забути те, що кілька місяців намагалися попередити місцеві ЗМІ разом з поліцією, яка ніяк не могла зловити підозрюваного – маніяка, який вже довший час тероризував усе місто? «Запанувала гнітюча мовчанка. Чолов’яга з молотом посміхнувся і рушив до Габріель. Але раптом, розірвавши тишу, прогримів постріл. Його рука затремтіла, і він впустив своє страшне знаряддя. Ніхто навіть не помітив, як на мосту з’явилася вантажівка з емблемою спецпідрозділу на дверцятах». І нехай від тієї жахливої днини минуло вже чимало часу – більше чотирьох років – і практично стільки ж часу головної героїні Габріель не було в Дрогобичі, але таке закарбовується у пам’яті навічно. Тож лише згодом дівчина змогла повернутися до рідного міста. Але всі ці роки вона згадувала останні слова маніяка…

Георгий Тома. Etteria. Книга первая. – К.: Саммит-книга, 2021

Динаміка у цьому гостросюжетному романі іноді просто зашкалює, а фантастичні пригоди не дають перепочити ані на мить: військові місії, бойові операції і завдання переплітаються з нелегким особистим життям героїв. За сюжетом, трьох найкращих хлопців з дитячого будинку вибрали для навчання у секретній військовій організації. «— Мистер Кик, а почему у вас так тихо? Ведь вокруг лес, а никаких звуков не слышно. Могу предположить, что здесь даже муравьев нет, — сказал я, глядя на Дунлайда.— Это похвально, немногие это замечают. Дело в том, что этот лес искусственный, потому что под землей в шахтах находятся атомные бомбы, которые ждут своего часа, — серьезно ответил мистер Кик. — Ай да мистер Кик! Умеете же вы шутить, — улыбнулся я. — Мистер Кик, мы будем сегодня играть или обсуждать лес? — не сдержался Билл. — О да, непременно вы будете сегодня играть. Прошу за мной, господа, — спохватился Кик». Від того часу минуло кілька років. Дружба хлопців зміцніла і згуртувала їх у період важкого і виснажливого навчання. Однак, щоб скласти останній іспит, потрібно зробити страшний вибір, який все подальше життя тим хлопцям, що залишаться в живих, не даватиме спокою. Тож скільки фантастичних подій чекає на наших героїв! Неймовірних і карколомних, захоплюючих і дуже страшних...

Андрій Горбунов. Розволокнення. – К: Фенікс, 2021

Дивовижна історія приватного детектива Тіма Ворпера у цій книжці – це захоплива подорож у світ незнаного, а якщо точніше, то перша у світі науково коректна історія про подорожі в часі. У будь-якому разі, на читача чекає 2079-рік, де про можливість пересуватися у часовому просторі один з героїв оповіді, буденно розповідає у своїй лекції. «Я тримаюся за голову в марній спробі переварити все почуте. – Маю сказати, що ми з вашим дідусем ніколи не намагалися зупинити Гітлера чи врятувати Цезаря, – закінчує Кнопф. – У нас навіть не було дослідних моделей, здатних стрибнути настільки далеко в минуле. Також ми не створили в лабораторії жодного збіжного ланцюга; принаймні нам про це нічого не було відомо.». Загалом книжка настільки науково правильна, що містить у кінці посилання на використані наукові роботи. Незважаючи на це, перед вами – пригодницький детектив, що не потребує для прочитання і розуміння жодних попередніх спеціалізованих знань. Крім того, у ньому є чотиривимірний квантовий секс, кольорові ілюстрації та QR-коди з посиланнями на відеоматеріали і терміни, не вигадані автором, а такі, що відповідають дійсності за межами книжки.

Вільям Дерезевіц. Смерть митця: Як творчі люди виживають у часи мільярдерів і технологічних гігантів. – К.: Yakaboo Publishing, 2021

Іноді інженери, які вигадують наш світ, раптом згадують про модне життя – тусовки, виставки, арт-середовище. Яке, нагадаємо, створюють мистці, приходячи, скажімо, на закинутий завод і роблячи з нього культове місце. Слідом набігають багаті гіпстери, які разом з інженерами підіймають ціни на оренду житла у модному районі, і художникам доводиться йти. Якщо не замислювалися над цим, то глибоке дослідження автора цієї книжки - відомого письменника й критика — попередження про те, як цифрова економіка загрожує життю й роботі митців — музикантів, письменників, художників. Тобто тих, на кому тримається наша духовність і наше суспільство. Крім вищезгаданої, є дві версії того, як живеться в цифрову епоху творчим людям. Перша походить із Кремнієвої долини. Згідно з нею, заробляти творчістю ще ніколи не було так легко. Якщо в тебе є ноутбук — маєш студію звукозапису. Користуєшся айфоном — маєш кінокамеру. Інша версія належить самим творчим людям. Так, вони погоджуються, опублікувати можна все. Але хто за це заплатить? І ні, не кожен може бути митцем. То хто ж тут має рацію? Є люди, які справді заробляють сьогодні творчістю. Як їм це вдається? (Про наслідки ми згадували вище). Автор книжки як знавець сучасної культури, готовий відповісти на ці питання. На основі інтерв’ю з творчими людьми з найрізноманітніших мистецьких напрямків він доводить, що перед нашими очима відбувається епохальна трансформація. В епоху Ренесансу були майстри, у ХІХ столітті — богема, у ХХ — професіонали, а в цифрову еру з’являється нова парадигма і вона змінює всі наші усталені уявлення про природу мистецтва й роль митця в суспільстві.

Андрій Курпатов. Червона таблетка. Поглянь правді у вічі. Книга для інтелектуальної меншості. – К.: BookСhef, 2021

Ця незвична книжки - результат багаторічних досліджень автора, відомого психолога, написаний у доступному науково-популярному стилі. У книзі зібрані найважливіші наукові відкриття в галузі нейрофізіології, які допоможуть читачеві розібратися в принципах роботи мозку й ефективніше використовувати його для вирішення важливих завдань. Ви навчитеся розуміти поведінку й мотиви інших людей і взаємодіяти з ними для досягнення цілей. Питання про сенс життя перестане мучити вас, бо ви зрозумієте, чого хочете насправді і яким чином зможете цього досягти. «Іронія в тому, що глядачу немовби пропонують вийти з Матриці, - пояснює автор нинішню ситуацію, - але реально він опиняється у справжнісінькій казці з простим релігійним сюжетом. Так, декорації змінилися - тепер це не стародавня Галілея, якою блукав колись Христос, а кіберпростір із Рятівником, який затявся зі штучним інтелектом. Проте суть від цього не змінилася. Міфи, якими сповнена справжня Матриця – не та, що в кіно, а наша з вами, - на диво стійкі. Всілякі спроби зруйнувати їх призводять лише до зворотного ефекту: наша віра у власні помилкові погляди дедалі посилюється».

Путин не знает, что делать с Украиной: ЗАВТРА ПОД ХАРЬКОВОМ ПОЯВЯТСЯ РАКЕТЫ НАТО.

Путин не знает, что делать с Украиной: ЗАВТРА ПОД ХАРЬКОВОМ ПОЯВЯТСЯ РАКЕТЫ НАТО.

В четверг Путин выступил на пленарном заседании международного дискуссионного клуба "Валдай". Клеймил Запад, размышлял о запрете "мам" и "пап" на Западе, предрекал Европе забвение, и конечно, думал об Украине! НАТО для Путин - зло! Украина - тоже!...

10 44

«Галина могла снять свою смерть». Алек Болдуин на съемках случайно застрелил оператора

«Галина могла снять свою смерть». Алек Болдуин на съемках случайно застрелил оператора

Актер Алек Болдуин во время съемок вестерна «Раст» застрелил оператора фильма Галину Хатчинс и ранил режиссера Джоэла Соузу. Что произошло на площадке – неизвестно. Би-би-си поговорила с коллегой Галины Хатчинс, режиссером Алексом Федосовым. Он ра...

7 24

Туристы привезли Ковид в Крым? - Крым.Реалии ТВ

Туристы привезли Ковид в Крым? - Крым.Реалии ТВ

Крым в красной зоне. Таких темпов заболевания на полуострове не было за все время пандемии. 22-го октября зафиксировали рекордное количество: 630 инфицированных. Ежесуточный прирост больных – не менее 20 процентов. И это данные властей Крыма, подк...

1 5

Ж О П А! Такого никто не ожидал: в России перестали слушать не только Соловьева, но и самого Путина.

Ж О П А! Такого никто не ожидал: в России перестали слушать не только Соловьева, но и самого Путина.

Даже российские информационные войска признали - на оккупированных территориях Донбасса полная Ж О П А - морги переполнены, вакцин НЕТ! ==================================================== Інтернет-магазин офіційної продукції Романа Цимбалюка. Вся...

3 36

Борьба за миллионы: как видеоигры и киберспорт рождают суперзвезд - Документальный фильм Би-би-си.

Борьба за миллионы: как видеоигры и киберспорт рождают суперзвезд - Документальный фильм Би-би-си.

Если вы родитель ребенка, который только и делает, что играет в видеоигры, не спешите огорчаться. Киберспорт в наши дни может стать мегауспешной карьерой, при условии, что ваш ребенок – хороший игрок. Если вы инвестор, размышляющий о том, куда вло...

Запад не готов воевать с Россией? - Крым за неделю на Крым.

Запад не готов воевать с Россией? - Крым за неделю на Крым.

Российские военные подняли в небо два истребителя для сопровождения над Черным морем двух американских бомбардировщиков В-1B Lancer и двух самолетов-заправщиков. С начала года в подконтрольные России суды Крыма поступило более сотни дел против «ук...

3 1