Яскраве інфрачервоне світло, що спалахує від двох галактик у процесі злиття, щойно вирвано зі схованки. Використовуючи JWST, астрономи визначили точне розташування світла за товстою стіною пилу, яка закриває його на інших довжинах хвиль. Що б випромінювало світло, поки невідомо, але звуження його місця допоможе зрозуміти, що це таке, і чому воно світить набагато яскравіше, ніж очікувалося.
«Космічний телескоп Джеймса Вебба надав нам абсолютно нові погляди на Всесвіт завдяки найвищій просторовій роздільній здатності та чутливості в інфрачервоному діапазоні», — каже астрофізик Ханае Інамі з Хіросімського астрофізичного наукового центру університету Хіросіми в Японії.
«Ми хотіли знайти «двигун», який живить цю систему галактик, що зливається. Ми знали, що це джерело було глибоко приховано космічним пилом, тому ми не могли використовувати видиме або ультрафіолетове світло, щоб знайти його. Тільки в середньому інфрачервоному діапазоні, спостережуваному з космічного телескопа Джеймса Вебба, чи ми тепер бачимо, що це джерело затьмарює все інше в цих галактиках, що зливаються?»
Хоча Всесвіт здебільшого порожній простір, злиття галактик не є рідкістю. Масивні галактики зближуються невблаганною силою тяжіння, об’єднуючись, утворюючи більші галактики.
Це навіть не якась віддалена річ, яка трапляється лише з іншими галактиками деінде: Чумацький Шлях сам по собі є космічним монстром Франкенштейна, частково складеним з усіх інших галактик, які він поглинув за мільярди років свого життя.
Багато прикладів злиття галактик на різних стадіях було виявлено в ширшому Всесвіті, але це повільний процес, який може тривати від мільйонів до мільярдів років.
Вчені мають взяти приклади, які ми маємо, і реконструювати часову шкалу навколо них, як окремий кадр із фільму, і єдині інші приклади – це окремі кадри з подібних, але різних фільмів. Це копітка робота, але це один із найкращих інструментів, які ми маємо для розуміння злиття галактик.
Ми також знаємо, зі світла, випромінюваного цими злиттями, що вони досить жваві. Хоча галактики здебільшого являють собою космос, зірки можуть стикатися одна з одною або гравітаційно взаємодіяти, порушуючи орбіти одна одної.
Хмари зореутворюючого газу між зірками також можуть стикатися одна з одною, створюючи поштовхи, які можуть викликати шалені хвилі зореутворення, відомі як спалахи зірок, видимі як інфрачервоне світло, що виблискує з хмар пилу.
Це те, що вчені очікували побачити, коли у 2010 році звернули інфрачервоний космічний телескоп Спітцер до злиття галактик під назвою IIZw096 за 500 мільйонів світлових років.
Натомість вони виявили яскраве інфрачервоне світло, яке сяяло в центрі що триває зіткнення. На жаль, Spitzer не запропонував достатньо високої роздільної здатності, щоб визначити точне розташування джерела світла, і цю таємницю довелося відкласти.
