а оцінками Світового банку, через прямі або опосередковані наслідки дорожньо-транспортних пригод (ДТП) наша країна щороку втрачає близько 5 млрд дол. (2-3% від ВВП), людський капітал та найцінніше – людські життя.
Причинами такої кількості ДТП в Україні є аж ніяк не випадковість, а застарілі підходи до вирішення цього питання.
Згідно з даними ВООЗ, щорічно відбувається 1,35 млн смертей в результаті ДТП. Травми внаслідок ДТП — на 8 місці за значимістю серед причин смерті.
Як зазначено у Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2024 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.10.2020, Україна є одним з лідерів серед європейських держав за питомими показниками аварійності та наслідками дорожньо-транспортних пригод.
Так, у середньому в державах-членах ЄС на 100 тис. жителів припадає 5% загиблих у ДТП, тоді як в Україні такий показник становить (за даними 2019 року) 8,22% осіб.
Щорічно в Україні фіксують понад 200 тис. ДТП, в яких гинуть більше 7 тис. осіб і близько 40 тис. отримують травми. Дорожньо-транспортний травматизм є одним із основних факторів смертності дітей, підлітків у віці 5-14 років, та молоді у віці 15-29 років.
Крім того, варто зауважити, що великий відсоток серед дорожньо-транспортних пригод в Україні трапляються саме з вини дітей. Так у 2019 було скоєно 399 ДТП з загиблими або травмованими, у 2020 році – 423, у 2021 році – 440.
Однією із причин такого показника в Україні є низький рівень знань учасників дорожнього руху, зокрема дітей, про вимоги безпечної поведінки на дорозі та недостатня урегульованість або адекватність відповідальності порушника ПДР за скоєне правопорушення.
Одним із виходів з цієї комплексної проблеми може стати запровадження в дошкільних та шкільних програмах обов’язкового впровадження культури безпечної поведінки на дорозі через вивчення Правил дорожнього руху починаючи з дошкільного віку.
Вивчення правил безпечної поведінки має базуватися на тій ролі, яку діти виконують у дорожньому русі: пішоходи, велосипедисти, пасажири. У навчанні мають бути враховані вікові особливості дітей дошкільного віку, дітей молодшої та старшої школи.
Набуття компетентності безпечного дорожнього руху має стати одним із результатів навчання, що забезпечить успішну соціалізацію дітей.
Тож, враховуючи необхідність забезпечення фактичного, а не декларативного вивчення дітьми Правил дорожнього руху, у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №8356.
Він передбачає зміни до законів "Про освіту" "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту" в контексті обов’язкового вивчення правил безпечного дорожнього руху.
Крім того, передбачається залучення до вивчення Правил дорожнього руху батьків, які своїми настановами та поведінкою також мають сприяти засвоєнню ПДР. Цей підхід вже позитивно зарекомендував себе у низці європейських країн.
Наступним комплексним підходом для збільшення безпеки на дорогах, на нашу думку, є внесення змін до статті 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачають відповідальність за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами , якщо такі правопорушення вчинені з втягненням неповнолітнього віком до шістнадцяти років.
Запропоновані зміни до КУпАП зумовлені тим, що такі правопорушення мають вищий ступінь суспільної небезпеки, оскільки діти недостатньо розуміють шкідливість суспільно-небезпечних дій, а порушення ПДР із залученням неповнолітніх, спричиняє формування у дітей хибних міркувань про поведінку на дорозі.
Отже, забезпечення безпеки дорожнього руху для всіх її учасників є не лише завданням для органів державної влади, місцевого самоврядування, а й викликом для всіх без виключення громадян.
Кожен учасник дорожнього руху має виконувати ПДР, а завданням держави є забезпечення виховання свідомих учасників дорожнього руху.
Держава має впливати на свідомість громадян, щоб дотримання Правил дорожнього руху для всіх стало "звичайною справою".
