После Мюнхенской конференции. Вопль, который мы должны услышать

Одно выступление, которое стоит вашего внимания

Долго не мог решить, что написать про Мюнхенскую конференцию. Предательский план, написанный за нашей спиной, отбил всякую охоту вдаваться в подробности мероприятия. В итоге расшифровал только одно выступление. Мне кажется, оно предельно точно передает всю абсурдность надвигающей геополитической оттепели на фоне открытого, наглого и варварского оскала России на Востоке Украины.

Это вопль, который в первую очередь должны услышать и помнить мы сами:

«У 2012 році моє рідне місто Донецьк зустрічало Чемпіонат Європи з футболу з новим аеропортом, новим залізничним вокзалом та стадіоном.

Зараз, у 2020 році цього всього у Донецьку немає.

Але є дещо інше. Просто в центрі міста діє спецв’язниця МГБ, яка називається «Ізоляція». Власне там я перебував 28 місяців свого полону. І саме це місце дає дуже чітке розуміння, з чим ми маємо справу, коли кажемо про нашу війну сьогодні.

Насправді ми маємо справу не зовсім з російською агресією, коли — як це було колись — Москва дивилась на мою країну як на непогану загородну дачу. Сьогодні ми маємо справу з чимось, що взагалі немає відношення до війни.

Бо коли ти примушуєш літню жінку заповзати під нари тільки за те, що вона підійшла до трішечки відкритого вікна або коли ти серед ночі примушуєш дорослу людину, чоловіка лаяти, наче собака просто тому що тобі так хочеться… це вже не зовсім війна. Це вже про те, чи ти взагалі людина, чи ні.

Я кажу це не для того, щоб викликати у вас співчуття. Мені співчуття не потрібні. Співчуття потрібні тим, хто ще досі знаходить в «Ізоляції». Я розповідаю це для того, щоб, коли ми будемо вести перемовини з Російською Федерацією про наші території, ми чітко розуміли, що мова не йде про кордон чи економіку, хоча це дуже важливо складові.

Мова йде про свободу у найвищому сенсі цього слова, яка не може бути предметом торгів!

І коли деякі наші західні колеги не розуміють цього, бо почувають себе у безпеці завдяки тисячам домовин моїх співгромадян, то ми, українці не маємо право про це забувати! Адже кожну хвилину, просто зараз, поки я виступаю у цій світлій кімнаті у неймовірному оточенні - просто зараз у центрі мого Донецьку когось жорстко та не по-людськи катують.

І це саме той «Колокол, который звонит по каждому».

Станислав Асеев, 15 лютого 2020 року, Munich Security Conference.

Текст опубликован с разрешения автора

Оригинал

Присоединяйтесь к нашему телеграм-каналу Мнения НВ

Новости по теме

Тимошенко и ОПЗЖ проиграли: страна получила землю

Чем жила страна 31 марта 2020 года

1

Не ешьте зефир сегодня

Помните этот эксперимент?

4 1

Монобольшинству конец. Что это значит для Зеленского?

Сразу три внеочередные заседания Верховной Рады 31 марта однозначно стали знаковыми

1

Зеленский и настоящий «идеальный шторм» для Украины.

Спустя десять месяцев пребывания на посту главы государства шестой президент Украины столкнулся с вызовом, который может оказаться фатальным и для перспектив страны, и для его собственного политического будущего

5 8

Закон о рынке земли. Что произошло

Какие возможности и какие риски создал парламент?

4 6

Продолжая просматривать Новости Украины (UAZMI), вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь на использование файлов cookie